» » Чем отличается преступник от народного депутата?

Чем отличается преступник от народного депутата?

Категория: Общество
Справка:
Чем отличается преступник от народного депутата?Чем отличается преступник от народного депутата, или найдите между ними хоть два отличия? Правильно, порядочные преступники сидят в тюрьме, а депутаты в парламенте. На преступниках – зекивска форма, а на депутатах пиджак и значок. А в остальных пунктах – абсолютная тождественность.

Депутати бувають різні. Є Богатирьова, є любителі потовкти журналістів, є активісти, а є тихоні. До таких тихонь належить і наш герой. Едуард Джангирович Зейналов (а не Едуард Джангир огли), уродженець містечка Олександрія Кіровоградської області і напевно найодіозніший із усіх обласних керівників. Як свідчить сайт www.rada.gov.ua , представник фракції „Наша Україна” Едуард Джангирович Зейналов за майже рік свого депутатства регулярно встромляв свою картку, куди треба (тільки 27 енок при 75 явках), був ініціатором АЖ двох законопроектів (і дуже актуальних – створити слідчу комісію з розслідування фальсифікації виборів 2004, наприклад!) Жоден з проектів нашого героя не проголосований. Але найцікавіше, що Зейналов жодного разу не звертався із запитами і ще ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ВИСТУПАВ!

Але в тихому болоті відомо хто водиться...

Ім’я нашого героя стало відоме широкому загалу не так давно – одразу після помаранчевої революції. Але за такий короткий період часу на малій батьківщині уже отримало похідне на зразок Кучмізму – ЗЕЙНАЛОВЩИНА. На початку 2005-го пробютівська Кіровоградщина чекала, що отримає в губернатори свого ставленика. Однак несподівано головою ОДА призначили зовсім невідомого бізнесмена Зейналова. Несподіванка скоро стала зрозумілою – сам губернатор прохопився, що зобов’язаний своїй посаді другу, одногрупнику і партнеру по бізнесу, також уродженцю Кіровоградщини Олександру Третьякову, який на той час був першим помічником президента Ющенка і любим другом за сумісництвом. Мабуть, не всі знали вражаючий факт – губернатором стала людина, на той момент без вищої освіти – як і Третьяков Зейналов закінчив Одеську море ходку, хоч вище, але УЧИЛИЩЕ. Правда в терміновому порядку (екстерном) новоспеченому керівнику диплом зробили. Так само як трохи раніше суд „екстерном” закрив кримінальну справу, яка могла стосуватися нашого героя. Але про це трохи згодом. Чим запам’яталася для Кіровограду і області епоха Зейналова? Та нічим особливим. Хіба що уже на початку свого правління Зейналов продемонстрував своє справжнє ставлення до „ІДЕАЛІВ МАЙДАНУ”, зокрема свободи слова, про що збереглася згадка на сайті Інституту масової інформації. Тоді губернатор не пускав неугодних журналістів на свої прес-конференції, а зараз депутат Едуард Джангирович уже судиться з пресою. Що ж, для депутатів з їхніми слабкими нервами відшкодування моральних збитків – звична справа. Намагатимемось не завдавати ще більшої шкоди моральному здоров’ю нашого обранця і писатимемо лише правду.

Наприкінці 2005 року, після скандалу з „любимими друзями” і усуненням Третьякова з посад і серця президента, Зейналов пише заяву про відставку і вливається у виборчий список Нашої України. Навесні він залишає хитку після впровадження політ реформи посаду губернатора заради гарантованого місця у парламенті, добившись разом із Третьяковим, щоб крісло голови ОДА залишилося за його вірним товаришем Чернишов. Словом, зв’язка Третьяков – Зейналов до суму популярних в регіоні бютівців зберегла вплив на процеси в області. І не лише на політичні.

Економіка і політика у нашій країні, як відомо... Трудова біографія Едуарда Зейналова насичена нафтопродуктами. За спеціальністю – рятівником – він пропрацював недовго. Повернувся у Кіровоград, де працював на нафтобазі. У 96 році Зейналов разом із Третьяковим та російським бізнесменом Тернавським (Славнефть) бере участь у приватизації „Кіровоградоблпостача”. Через два роки Зейналов разом із цими ж особами реєструє в Кіровограді фірму ЗАТ „РУР ГРУП С. А.” з нібито швейцарським капіталом. У власності спайки Третьяков-Зейналов опиняються десятки заправок і найбільша нафтобаза. А з приходом в регіон Тюменської нафтової компанії РУРівці (читай Третьяков – Зейналов) отримують доступ до ресурсів Лисичанського НПЗ і різко збільшують обороти. Зейналов у цей час генеральний директор Кіровоградського РУРу, а паралельно співзасновник ще фірми „ІннТЕК”, важливої у майбутньому для дрібної фінансової схеми.

У жовтні 2004 року, напередодні президентських виборів, прокуратура Кіровоградської області порушує кримінальну справу за ознаками статті 191 і статті 212 ККУ за фактом крадіжки посадовими особами Руру державних грошей в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем і ухиляння від сплати податків – також у особливо великих розмірах. Можна було би звичайно списати цю кримінальну справу на ЗЛОЧИННИЙ РЕЖИМ КУЧМИ, який в такий спосіб розправлявся з політичними опонентами. Однак є кілька але. Кримінальна справа була порушена в кінці жовтня, коли президентська компанія була у розпалі, результат передбачити було складно, і явно не до політичних розбором було прокуратурі. По-друге, політичні репресії раніше чомусь не простежувалися. І по-третє, найцікавіше. Хоча Зейналов і був довіреною особою Ющенка на сумнозвісному 100 виборчому окрузі, де чинився справжній бєспрєдєл, проте, за свідченнями очевидців, поводився дуже вже в’яло. Ющенка більше захищали бютівців, ніж мовчазна довірена особа, яка на засіданнях ТВК мовчала, ніби води в рот набрала. Можливо законодавча ініціатива створити слідчу комісію з розслідування фальсифікації виборів аж у 2006 році – це запізніла реакція Зейналова? Чи каяття за бездіяльність?

Так чи інакше кримінальна справа стосовно РУРівців не мала продовження. Ще до інавгурації Ющенка і призначення губернатором Зейналова вона наказала довго жити. Унікальним в історії судової практики України та й світу напевно способом. Ленінський районний суд (він ще фігуруватиме у нашій історії) скасовує ще не розслідувану кримінальну справу, яка порушена не проти особи, а за фактом!!!

Цей прикрий епізод у біографії Зейналова не минув без правильно зроблених висновків. Новоспечений губернатор дуже велику увагу приділяв зв’язкам з правоохоронними органами. Начальником міліції області став – не обійшлося без впливів „любого друга”, очевидно – керівник охорони Зейналова Гончар. За рік від майора він дослужився до генерал-майора. Проте не зовсім чесні бізнес-операції Зейналова спливуть на поверхню в інший спосіб. Рівно через рік після порушення кримінальної справи, у жовтні 2005 року нардеп від Нашої України Юрій Кармазін звертається із запитом до Генпрокуратури та РНБО „стосовно перевірки фактів причетності голови Кіровоградської ОДА Зейналова Е. Д. І його близьких родичів до крадіжки в особливо великих розмірах кредитних коштів через підконтрольну комерційну структуру”. Також у запиті йшлося про злиття бізнесу і політики та навіть загрозу національній безпеці України. Запит нардепа без уваги не зостався, однак результати перевірок можна було передбачити. Мовляв, підтвердження не знайшли. Неповернені кредити є, але це цивільно-правові відносини і криміналістики не стосуються. Як би не так.

А історія була наступна. У 2004 році підприємства Данек та Нафтохімпром (пов’язані певним чином із Зейналовим) отримували кредити у ПРИВАТБАНКУ. Гроші з рахунків Нафтохімпрому перераховувалися на рахунки ДАНЕКу, а звідти – на рахунок фірми ІннТЕК, яку ми вже згадували і де 95 % належали Зейналову. А далі відбувалася так звана „обналічка” – гроші перетворювалися у готівку. 29 листопада у касі УСБ в Кіровограді особисто Едуард Зейналов зняв з рахунку майже півмільйона гривень! Чи не збирався Зейналов у тривожні дні листопада 2004 року „робити ноги”? Чи забирав готівку, щоб допомогти Майдану? Важко сказати. Однак уже спокійного 2005 року кредитні кошти і далі знімалися з рахунку – ще 3 мільйони гривень. ПРИВТБАНК на повернення своїх кредитних коштів, схоже, уже може не розраховувати. Хоча суд постановив гроші з боржників стягнути, але виконавча служба палець об палець не вдарила для цього. У місті Олександрія, де відбувалися події, у сімї Зейналових цілий набір об’єктів власності. Зокрема діюче кафе, яке по документах проходить як недобудова! Словом, як на правову країну причин для порушення кримінальної справи за зловживання службовим становищем як мінімум знайшлося би чимало. Але ж не в „правовій” уКраїні.

Переселившись у Київ і формально дистанціювавшись від бізнесу, Зейналов однак не випустив з рук пульсу Кіровоградщини. І він, і Третьяков регулярно навідують „свою” область. І пантрують за ходом справ. Особливу увагу Третьяково-Зейналова викликали вибори міського голови Кіровограда. Там рубка була ще та. Одне із 5 міст України, де була застосована технологія ГРИ НА ВИБУВАННЯ. Неправильних кандидатів просто знімали з перегонів через рішення суду, результати виборів скасовувалися. Так мало бути, аж поки кіровоградці б не зрозуміли, за кого їм насправді треба голосувати. Нехай для цього довелося б провести з десяток турів і кандидат зостався б один. Правда, у гру несподівано включилися інші сили і ситуація вийшла з-під контролю.

Ще один скандал на Кіровоградщині, який триває і дотепер теж напряму пов’язаний із дуетом нардепів. Останній суд Зейналова – проти газети „Комсомольська правда в Україні” і Миколи Губарєва, голови правління ЗАТ УТП Кіровоград – підприємства, що володіє (ло?) двома універмагами в центрі Кіровограда. Про цю справу уже багато написано останнім часом. Якщо коротко, мало місце типове рейдерське захоплення. Один із міноритаріїв – раніше судимий громадянин Іванченко, власник 5% акцій, з судовими рішеннями, а також з групою озброєних „охоронців” та за підтримки міліції захопив приміщення універмагів. Судове рішення було уже згадуваного Ленінського райсуду – відібрати акції у власника контрольного пакету Губарєва і передати 8 пенсіонерам, які в свою чергу передали їх Іванченку. Незацікавлені у справі юристи кажуть, що мала місце, як мінімум суддівська помилка. Губарєв заявляє, що за захопленням майна на суму понад 10 мільйонів доларів стоїть не скромний Іванченко, а колишній губернатор Зейналов. Ця заява у КП і викликала обурення народного депутата. Той вимагає 150 тисяч гривень компенсації моральної шкоди. У якому ви думаєте суді? - правильно, у Ленінському районному суді. Але і без цього шанси перемогти у Зейналова високі – його адвокат, дехто М’який, справ зазвичай не програє – ті ж акції у Губарєва відсудив, до речі. Поки тривала юридична війна працівників універмагу, новою владою було викинуто на вулицю. Їхні уже піврічні протести нікого з влади не хвилюють. А регулярні побиття цих людей не викликають жодної реакції у правоохоронців. Губарєв між тим передав свій контрольний пакет акцій в управління компанії ТЕКТ, яка спеціалізується на управлінні активами. Але ТЕКТІВцям, які зазвичай справ теж не програють, у Кіровограді нічого не світило. Всі двері, у які вони звертаються, виявляються зачиненими. Спроби провести переговори з Зейналовим успіхом теж не увінчалися. Правда версії у учасників переговорів про їх зміст виявилися різними. Керівник ТЕКТу Гриб каже, що запропонував Зейналову і його стороні певну компенсацію за „витрати” на судові справи і купівлю акцій. Натомість народний депутат пропонує іншу, майже фантастичну версію – Гриб пропонував йому гроші, щоб Зейналов використав свій вплив у області і допоміг „відібрати універмаги у справжніх господарів (загарбників тобто)”. Далі ще краще – Зейналов каже, що він з етичних, зрозуміло, міркувань відмовився – як можна! І тут, за словами нардепа, Гриб – УВАГА! – витрачає обіцяні за допомогу гроші на дискредитацію Зейналова у пресі. Логіки у цьому мало – якщо Зейналов до цього інциденту не має стосунку, то який сенс успішним бізнесменам з ТЕКТу витрачати гроші на чорний піар для стороннього в такому випадку Зейналова? І якщо, всупереч твердженням ТЕКТу, за справою захоплення Кіровоградських універмагів не стоять Третьяков і Зейналов, то чому така серйозна компанія як ТЕКТ нічого не може зробити у відверто виграшній справі? Чому натикається на перепони з боку усіх органів місцевої влади – від чинуш ОДА до правоохоронців. Чи не тому, що на Кіровоградщині працює „Зейналовщина”? Тобто кругова порука чиновників, які підпорядковуються центру в Києві.

Боротьба за безнадійно провінційний регіон, яким, на жаль, завдяки усім попередникам, Зейналову і його наступникам, стала Кіровоградщина, триває. Настрої електорату, який підтримує тут БЮТ, великої ролі в цьому процесі не грають. Все вирішується під владними килимами у Києві. Герої вчорашніх днів намагаються втриматися. Тільки от чи надовго?

І останнє, риторичне уже питання. Один Зейналов обходиться бюджету України, тобто нам, платникам податків у майже мільйон гривень на рік. Чи не завелика ціна за 75 явок на пленарні засідання із 102х і проект постанови про створення слідчої комісії із розслідування фальсифікацій на виборах 2004?




Vlasti.net
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.